Батьківський всеобуч
Робота класного керівника з батьками
Запорукою успішної виховної діяльності з учнями є співпраця класного керівника з батьками, оскільки саме сім’я значно впливає на процес розвитку особистості дитини.
І це спонукає зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу. Метою роботи з батьками є забезпечення повного взаєморозуміння і взаємодії школи і сім’ї у здійсненні комплексного підходу до виховання, максимально розвивати виховання батьків у „шкільній родині”, сприяти створенню в кожній сім’ї умов для всебічного виховання дітей, сприяти активізації діяльності батьків з метою морального виховання, трудового і фізичного загартування дітей. Саме від характеру відносин класного керівника з батьками учня залежать як учнівське самопочуття, так і його успіхи в навчанні і самовихованні. Діти вчаться у школі, а перед батьками виникають все нові завдання, вирішення яких можливе лише у взаємодії через підвищення педагогічної культури батьків. Для цього використовую різноманітні форми і методи роботи:
Ø батьківські збори (планові – раз на чверть, але можливі і збори по вирішенню виниклих проблем);
Ø регулярні педагогічні бесіди з батьками;
Ø групові консультації з окремих питань виховання і навчання;
Ø індивідуальні консультації;
Ø залучення батьків до педагогічної самоосвіти;
Ø батьківські конференції з обміну досвідом сімейного виховання;
Ø педагогічні диспути, вечори запитань і відповідей, тощо.
Одним з чільних місць у роботі класного керівника вважаю вивчення сім’ї учнів, адже це необхідна умова організації допомоги батькам. Вивченя сімей учнів здійснюю як завдяки спостереженню, відвідуванню, так і завдяки анкетуванню, індивідуальній бесіді, колективній бесіді (погляд кількох батьків на одну проблему), тощо.
Вважаю, що вся робота класного керівника повинна бути пов’язана :
n з перспективою розвитку кожної дитини і допомогою сім’ї бачити і знати шляхи її досягнення;
n з налагодженням добрих взаємовідносин з сім’єю учня, ділових контактів з батьками з урахуванням віку і індивідуальних особливостей;
n з урахуванням конкретних умов життя кожної сім’ї, наданням допомоги батькам в обиранні вірних шляхів і засобів для досягнення поставленої мети;
n планування роботи з батьками учнів, складання плану педагогічного всеобучу на основі вивчення рівня вихованості учнів класу;
n бачення в батьках своїх учнів помічників, союзників, уміння мобілізувати їх на допомогу учителю в школі, при підготовці батьківських зборів, тощо;
n підтримка авторитету батьків в сім’ї, надання допомоги в духовному збагаченні і зміцненні її моральних основ, в ефективному впливі батьків на сім’ю.
Досвід підтверджує, що успіх в роботі класного керівника з сім’єю учня буде лише тоді, коли носитиме характер виховного союзу, в якому обидві сторони поважають один одного, враховуються інтереси сім’ї, батьківського авторитету,коли є намагання творчого поєднання зусиль в спільній педагогічній діяльності, у формуванні ціннісно орієнтовавної особистості.
Батькам, на питання, як виховувати дитину, наводжу слова В.О.Сухомлинського «...виховуйте так, щоб у дитини були радощі, які вона приносила б додому як радощі матері та батька...» І завжди пам’ятаю,що:
- родина – не пасивний об’єкт впливу, а активний суб’єкт формування особистості;
-родина – це активна соціально-педагогічна система;
-родина – пріоритетна сфера педагогічної праці;
-не змінювати, а розвивати власний потенціал родини;
-суспільство – помічник сім’ї у вихованні особистості.
Виступ на батьківських зборах
Єдність вимог сімї і школи у вихованні школярів
Шановні батьки! Ми вдячні, що ви завітали сьогодні на загальношкільні батьківські збори, адже це означає, що вам небайдужа майбутня доля ваших дітей, що ви бажаєте по мірі власної можливості допомогти дітям в подоланні як навчальних труднощів, так і труднощів, що виникають у взаєминах між школярами, батьками і вчителями. Всі ми прекрасно розуміємо, що саме від батьків, від їхніх вчинків і взаємин у сім’ї, на роботі, в громадських місцях, від їх порад і міркувань залежить якою виросте дитина.
Життя продовжується в дітях. У повсякденному житті ми спостерігаємо спокійну старість людей, діти яких добре виховані; водночас бачимо, скільки горя завдають батькам їхні невиховані діти. Відомий педагог Макаренко писав: „... діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми.”
Дитина не народжується з готовою моральною свідомістю, вона не має уявлення про добро і зло, не знає про існування принципів і норм моралі, правил поведінки. Все це людина здобуває у процесі свого життя, діяльності і спілкування завдяки цілеспрямованим виховним впливам, і у першу чергу батьків.
„Ваша власна поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і пр інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, вс бути справедливими і тактовними у стосунках з ними;
- як би батьки не були завантажені, вони повинні знаходити час для безпосереднього спілкування з дітьми;
- демократичний стиль взаємин у сім’ї найкращий, але між батьками і дітьми має існувати певна дистанція у взаєминах.
З авторитетом тісно пов’язаний педагогічний такт батьків, який передбачає почуття міри у прояві любові й суворості до дітей. Безмірне милування ними, вихваляння їх вчинків, розуму, здібностей тощо призводить до чванства, зазнайства, зневажливого ставлення до товаришів, а згодом і до батьків.
На жаль, є ще батьки, до безями закохані в своє чадо, і виховують з дитини егоїста, дармоїда. Постійне задоволення примх дітей формує у них звичку все легко і без труднощів одержати, що послаблює їх волю, позбавляє здатності долати будь-які труднощі. Допомогу слід подавати тільки тоді, коли це дійсно необхідно. Справжня батьківська любов полягає в турботах про завтрашній день дітей, про те, як вони будуть підготовлені до житті повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами. А якщо вдома всі грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради і методи вам не допоможуть” (А.С.Макаренко)
Ніколи не можна забувати, що діти не можуть ставитися критично до поведінки дорослих, вони наслідують їх і в поганому, і в хорошому.
У хороших сім’ях діти з раннього віку непомітно для себе засвоюють статут життя сім’ї, що передбача взаєморозуміння, повагу один до одного, доброзичливість. Батько й мати, виступаючи у своїх вимогах до дітей, як одне ціле, виховують у них позитивні якості особистості, діти швидко й легко засвоюють культурні звички і сімейні традиції через чуттєве сприймання, в процесі щоденного практичного спілкування з батьками. За цих умов навіть без наказу і переконання норми поведінки стають для дітей звичками й рисами їх характеру. І якщо іноді доводиться чути про розходження інтересів батьків і дітей, нерозуміння один одного, то в цьому винні насамперед батьки, які мало спілкувалися з дітьми, не зуміли зацікавити їх, допомогти їм знайти улюблену справу.
Велику роль у вихованні дітей відіграє авторитет батьків. До принципів побудови батьківського авторитету можна віднести наступні:
- ставлення батьків до дітей не повинно бути авторитарним і деспотичним;
- вияв батьківської любові не повинен бути надмірним, бо це тільки завдає шкоди дітям;
- батьки мають бути для дітей прикладом у всьому;
- треба любити дітей, поважати їх гідність,я, як крокуватимуть по ньому самостійно.
Нерідко бувають випадки неправильного ставлення батьків до негативних вчинків підлітків, прагнення будь-що вигородити дитину, приховати хоч на деякий час її провину.
Важливою умовою успішного виховання дітей є уважне ставлення батьків до їх потреб і запитів, застосування різних форм заохочення. Неуважність до дітей, їх інтересів і взаємин – одна з найнебезпечніших помилок у вихованні. Такі помилки породжують непорозуміння між батьками і дітьми, байдужість.
Дуже важливим є виховання в дітей відповідальності; батьки мають дбати, щоб діти почували себе ніяково, коли вони не довели до кінця якусь справу, коли з їх вини зіпсовану ту чи іншу річ. Почуття відповідальності успішно формується лише тоді, коли діти усвідомлюють свою провину, наслідки своїх вчинків.
З найбільш раннього віку батьки повинні прищеплювати дітям чуйність, уважність до старших, скромність. Однак зустрічаються сьогодні батьки, які вважають скромність зайвою для своїх дітей, от і доводиться бачити наслідки такого виховання, коли хлопчик чи дівчинка здійснюють аморальні вчинки, намагаються протиставити себе іншим дітям і дорослим.
В сім’ї повинне культивуватися тактовне й уважне ставлення один до одного, до інших людей. Ввічлива людина доброзичлива, не може вживати образливих слів, лаятися, знущатися над іншою людиною, давати їй принизливі прізвиська.
Батькам слід привчати дітей дякувати після їжі, поступатися місцем перед старшими, не заважати, коли розмовляють дорослі,перосити пробачення, коли навіть ненароком штовхнув когось, не проявляти зайвої допитливості до розмов старших.
Всебічному розвитку дітей сприяє трудове виховання дітей у сім’ї. Дитина з 10 річного віку може брати участь у всіх видах домашньої роботи. На жаль, у деяких сім’ях дітей намагаються звільнити від трудових обов’язків, що і призводить до певних конфліктів, коли виникає необхідність виконання певної діяльності чи вдома чи в школі.
Часто батьки не привчають своїх дітей до певного режиму праці і відпочинку, не визначають час, коли діти мають готувати уроки, дивитися телевізор, допомагати дома по господарству. Діти з дошкільного віку повинні бути привчені до точного часу і до точних меж поведінки, бо це необхідна умова виховання. Всі місця, де дитина може затриматися на кілька годин, батьки повинні добре знати. Відсутність режиму веде до безладності учнів, несвоєчасного виконання ними завдань та обов’язків. Коли немає режиму, тоді й дозвілля проходить неорганізовано і не сприяє позитивному виховному впливу та формуванню моральних якостей.
Діти швидко ростуть, змінюються з року в рік, з місяця в місяць, щодня... А тому батькам слід постійно вивчати своїх дітей, риси їх характеру, індивідуальні особливості, здібності, нахили, погляди і інтереси з тим, щоб успішно використовувати ті чи інші виховні засоби для корекції їх поведінки, керівництва загальним розвитком, формування навичок, необхідних для життя, розвитку позитивних якостей.
Через сім’ю наші діти виходять в суспільство. В сім’ї їм вручають естафету досвіду поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям і, тим самим, майбутньому. Ні одна школа, ні один виховний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей з батьком та матір’ю Діти уподоблюються дорослим, копіюють ї\х, орієнтуються на їх поведінку як на приклад і прообраз власних дітей. Тому недарма в народі кажуть: „Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина”.
Одним з головних принципів організації освіти є взаємодія школи сім’ї й громадськості, тобто розумне об’єднання можливостей, зусиль в організації життєдіяльності школярів. Та при цьому необхідно пам’ятати, що саме сім’я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини.
Велика частина труднощів, з якими діти стиаються у школі, пов’язана швидше з поведінкою, ніж зі здібностями до навчання. На мою думку серед учнів школи немає жодного, якого можна назвати нездібним. Але рівень знань школярів бажає бути значно кращим. От і виникає питання: „Чому учні пасивно відносяться до навчання? Чому на уроці значна частина учнів не слухає пояснення вчителя, не записує відповідні завдання, не кажучи вже про те, що самостійну роботу виконують одиниці”. А все це тому, що знаннями школярів дуже мало цікавляться їх батьки, і першим доказом тому є перегляд щоденників – в значної частини учнів немає жодного підпису батьків за весь час навчання. Якби батьки зацікавились щоденником, то запитали б сина чи дочку, чому відсутні записи домашніх завдань, а якби попросили показати робочі зошити з предметів, то були б вражені тим, що за рік записи в зошиті налічують не більше однієї-двох сторінок. А коли ж працювати? Адже під час уроку треба вияснити відносини, розповісти останні новини чи переглянуті нічні кіносеанси, закінчити чи розпочати гру на мобілці, а то й просто розповісти анекдот чи посміятися безпричинно.Прикро, що ці учні заважають тим, хто хоче вчитися, для кого знання необхідні як путівка в подальше майбутнє. Відсутність знань пояснюється ще й величезною кількістю пропущених уроків, і значна більшість пропусків - без поважних причин. Класні керівники щоденно виясняють причини відсутності, систематично просять батьків не залишати учнів вдома без повжних причин, але це мало допомагає. Стало звичним серед учнів 8 – 11 класів залишати навчання в школі після 3 чи 4 уроку, причому це робиться без попередження вчителя чи класного керівника. І досить часто дані пропуски пов’язані з поїздками до міста. Я вже не говорю про виконання домашніх завдань – їх виконує менше половини школярів основної школи і одиниці учнів старшої школи. То ж батькам хочеться порадити: беріть активну участь у навчанні дітей; якщо ви будете цікавитись, як пройшов у вашої дитини шкільний день, це вже спонукатиме дитину до навчання. І ще, замість того, щоб ставити загальне запитання, на яке дитина може дати коротку й односкладну відповідь, попросіть її розповісти, або навіть показати щось конкретне. На такі прохання як: „Покажи, що ви сьогодні робили в школі”, або „Розкажи, чим ви займалися на уроці історії” дитина зможе дати більш докладну відповідь, ніж на загальне питання „Як справи в школі”.Домашні завдання задаються кожного уроку і зовсім мало часу батьки витратять на перевірку їх виконання, якщо лише попросять показати наявність виконаної письмової роботи та коротко переповісти прочитане усне завдання.
Та крім безвідповідального ставлення до навчання викликає занепокоєння і поведінка значної кількості школярів. Учні часто між собою сперечаються, при цьому вживають нецензурні слова (і, на жаль, не лише хлопці, і не лише старшокласники). Останнім часом помічена також тенденція приниження слабших однокласників, чи тих школярів, які в силу вихованості, не дозвояють собі нецензурщини, а то й жорстокість по відношенню до слабших. Все це – наслідки перегляду недитячих телепередач чи комп’ютерних ігор. Завдання батьків – перевіряти які телепередачі дивляться їх діти, якими іграми захоплюються і ненав’язливо спонукати дитину до обмеження часу, проведеного перед телеекраном чи комп’ютером; пропонуючи при цьому цікаву навчальну чи науково-популярну книгу.
Не є таємницею зростання злочинності серед неповнолітніх, а пов’язане дане явище з бездумним проведенням вільного часу, якого учень, що не хоче вчитися, має велику кількість. Так, як всі розваги сьогоднішнього дня платні, а батьки грошей не дають, то дана проблема вирішується через крадіжки, вимагання, а то й шантаж. Незважаючи на те, що в школі постійно проводяться предметні вечори, учні старших класів на них не приходять, зате в закладах торгівлі вони постійні відвідувачі. Тож батькам не завадило б хоч інколи поцікавитись дозвіллям своїх дітей.
До кінця навчального року залишається одна чверть і нам з вами треба прикласти немало зусиль, щоб річні контрольні роботи відповідали можливостям учнів, щоб навчання стало для них приємним обов’язком, щоб їх вільний час проводився з користю для майбутнього.
Прохання до вас, батьки: довіряйте своїм дітям, але й перевіряйте, - і щоденники, і виконання домашніх завдань, і зовнішній вигляд, і дозвілля ваших дітей.
Я вважаю, що спільними зусиллями ми виховаємо з ваших дітей осіб з високим іменем Людина.
Здоров’я вам, терпіння, мудрості, успіхів і взаєморозуміння у вихованні.
